ПідтриматиСвято не завжди приходить саме. Іноді його потрібно привозити в коробках, через кордони, людськими руками. Саме так сьогодні наша команда привітала дітей з прийдешніми новорічними святами там, де замість новорічних декорацій – лікарняні коридори, а замість очікування дива – щоденна боротьба.
Ми побували у трьох лікарнях і передали 110 подарунків, маленьких послань підтримки, тепла й турботи. Ці пакунки подолали довгий шлях із Великої Британії. У Мілтон-Кінсі українська діаспора дбайливо збирала їх, думаючи про дітей, які цього року зустрічають свята не вдома. Фонд Ukraine Appeal, школа Sunflower та Viktoriya Shtanko зробили можливим те, щоб частинка різдвяного дива дісталася дітям в Україні.
Це діти, які переживають одразу дві війни — війну в країні і війну з хворобою. Якщо першу вони відчувають новинами й тривогами, то друга не відпускає ні на хвилину. Ми були щасливі бодай трохи відволікти їх, подарувати момент, у якому є сміх, цікавість і просте відчуття: я не один.
Наша перша зупинка – Охматдит, відділення дитячої ендокринології. Нас тепло зустріли лікарі, батьки й самі діти. В ігровій кімнаті зібралося маленьке коло, і саме тут наша юна помічниця Домініка роздавала подарунки. Ми бажали дітям швидкого одужання. Це найважливіше й найчесніше побажання, яке можна сказати в лікарняних стінах.
Далі — Київський обласний онкологічний диспансер, дитяче онкогематологічне відділення. Тут святкові слова звучать тихіше, але мають особливу вагу. Бо кожна усмішка — це маленька перемога.
Третя зупинка — Київський міський клінічний онкологічний центр, дитяче відділення. Тут нас зустріла знайома Юлія з фонду «Педіатри проти раку», яка щодня опікується дітьми під час лікування. Вона знайомить нас із Софією та Денисом. Вони дуже чекали на LEGO. Кажуть, що в лікарні особливо немає чим зайнятися, а конструктор допомагає відволіктися й провести час не з думками про лікарняні коридори.
— А що ще любите робити? — питаємо.
— Картини по номерах, малювати, збирати конструктори, — відповідають.
Денис тихо додає, що мріє про набори LEGO Technic.
Потім діти збираються «на прогулянку». Ми дивуємося – куди? Виявляється, прогулянки тут у сусідньому кабінеті в Юлії. Там можна пограти, помалювати й випити гарячого какао. Маленький острів нормальності посеред складної реальності.
Ми залишили частину подарунків під ялинкою, щоб кожна дитина, коли зможе вийти зі своєї палати, знайшла свій і зраділа так, ніби світ на мить став простішим і добрішим.
Мабуть, сенс Різдва й Нового року саме в цьому: у теплих зустрічах, у подарунку, який приїхав з іншої країни, у какао в лікарняному кабінеті, у дитині, яка на хвилину забула, що вона хворіє. Бо там, де дорослі не втрачають здатності ділитися теплом, у дітей з’являється шанс знову повірити: після темряви завжди приходить світло.
