ПідтриматиСьогодні ми говоримо з Цукренко Світланою, позивний Стріла.
⠀
Коли почалась війна, вона не змогла залишитися осторонь. Рішення було швидким і остаточним – йти до війська.
⠀
До повномасштабного вторгнення Світлана навчалась у сфері фізичного виховання, спорту і здоров’я. Працювала тренером, взаємодіяла з молоддю. Згодом зацікавилась медициною і планувала вступати на анестезіолога. Але ці плани обірвала війна.
⠀
Світлана розповідає, що зараз працює на етапі евакуації поранених. У її зоні відповідальності і легкі, і важкі випадки. В екіпажі лише двоє: вона і водій. Вони вивозять поранених з небезпечних ділянок, часто під ризиком для життя.
⠀
Окрім цього, Світлана розповідає, що їм доводиться перевозити і загиблих.
Вона зізнається, що це те, чого не хотіла б бачити, але це частина реальності.
⠀
На питання, чи змінила її війна, Світлана відповідає відверто: вона стала жорсткішою, спокійнішою і водночас більш відстороненою. У деяких ситуаціях – агресивною. Каже, що частково втратила себе.
⠀
Світлана ділиться, що її найбільша мрія після війни – повернути цю втрачену частину. Завершити навчання, здобути медичну освіту і просто відпочити. Хоч на деякий час забути все пережите.
⠀
Вона розуміє, що наслідки війни залишаться, але вірить, що зможе впоратись.
⠀
Світлана також говорить про сім’ю. Про втрачений час поруч із близькими. Зізнається, що іноді відчуває провину за те, що її немає поряд.
⠀
Для неї це найважливіше – повернутись і надолужити те, що забрала війна.
