Пам’ять про війну формується не лише з новин і зведень. Вона складається з людських історій – тих, що змушують зупинитися й подивитися в очі реальності.
Напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення і в самі роковини виставки дитячих малюнків «Обличчя української мрії» відбулися в Анталії, Женеві та Нортгемптоні.
В Анталії українська громада зібралася біля барельєфа Тараса Шевченко у Парку української культури. Тут вшанували пам’ять загиблих, висловили підтримку українським воїнам і вкотре нагадали: Україна продовжує боротися. Поруч із символічною експозицією дитячих іграшок та запалених свічок були представлені малюнки дітей з України – роботи про мрії, які народжуються всупереч війні. Окремо виставку презентували під час тематичного заходу пам’яті українських дітей, які стали жертвами воєнних злочинів та російського терору проти цивільного населення.
У центрі Женеви зранку 24 лютого відвідувачі мали можливість ознайомитися з експозицією, а ввечері на Площі Націй відбувся мітинг української громади. Дитячі роботи стали частиною публічного діалогу.
У Нортгемптоні виставку розмістили в місцевій британській школі. Вчителі та учні тепер мають можливість побачити, про що мріють їхні однолітки в Україні сьогодні — у час війни, в країні, де дитинство проходить під звуки сирен.
Ми вдячні всім громадам, партнерам і волонтерам, які допомагають говорити про українських дітей зі світом. Про їхні втрати. Про їхню стійкість. Про їхнє право на безпечне майбутнє.
Проєкт «Обличчя української мрії» вкотре засвідчує: голос дітей звучить гучно, і він стає частиною міжнародної розмови про відповідальність, захист прав дитини та майбутнє, яке не можна дозволити відібрати.









